У промисловому і цивільному будівництві поширена практика влаштування плоских дахів, в тому числі над різноманітними приватними прибудовами, господарськими і допоміжними спорудами.Основними функціями плоского даху, як і будь-якого іншого, є захист будинку від атмосферних опадів і теплоізоляція. Окрім цього, чимало плоских дахів надаються для розташування спортмайданчика, саду, тераси житлового будинку або громадської споруди, солярію.

Технологія влаштування плоских дахів із дерев’яним каркасом має свої особливості, тож заслуговує на докладну розповідь.

Встановлення опор

Опорами для жорсткого настилу плоских дахів зазвичай слугують балки. Їх розташовують з інтервалом 40, 45 чи 60 сантиметрів (між осьовими лініями). При прольотах понад 2,5 метра виникає потреба у діагональних або інших зв’язках жорсткості для запобігання деформації балок.Балки можна прикріпити до підкроквяного брусу чи несучих стін, або, у випадку прибудови, можна підвісити на сталевих хомутах (кронштейнах) чи закріпити у заглибленнях загальних стін.
Формування нахилу
Нахил плоского даху повинен відповідати співвідношенню 1:80 для гладкого покриття і 1:60 для покриття з більш шорсткою поверхнею. Такий нахил потрібен для видалення води. Якщо він недостатній, то будуть утворюватися калюжі. Температурні переміщення настилу можуть призвести до розриву покриття і вода з такої калюжі проникатиме всередину.

Сформувати потрібний нахил можна різними способами, наприклад, прибивши до верхньої поверхні балок клиновидні рейки решетування. Також можна виготовити решетування з прибитих до балок рейок, висота яких поступово зменшується у сторону нахилу. Ще один спосіб – вкладання решетування з клиновидних рейок впоперек балок. Останній із наведених варіантів забезпечує покращену вентиляцію. Прибиті впоперек решетування рейки основи настилу покращують також вентиляцію даху з внутрішньою ізоляцією.

Вкладання настилу

Щоб покрівельне покриття можна було належно вкласти, потрібна рівна основа. З цією метою використовують термоводостійку фанеру або інший вид штучних матеріалів для зовнішнього застосування з деревини. Давні плоскі дахи зазвичай застеляли шпунтованими дошками (вагонкою) із хвойних порід деревини.Панелі або листи (як правило, завтовшки 18 мм) вкладають упоперек балок довгою стороною. Їх кінці для опори розташовують у середині балки по її товщині. Ці з’єднання повинні розходитися одне від одного. Між балками можна встановлювати ригелі або розпірні елементи для додаткової опори довгих сторін листів (потреба у їх наявності визначається товщиною матеріалу і довжиною прольоту).При покритті рулонними покрівельними матеріалами варто розпочинати з вкладання вирівнюючого настилу (плоских листів). Такі листи вкладають із температурними щілинами (3 мм) і закріплюють із допомогою цвяхів або шурупів. Якщо немає можливості одразу вкрити настил покрівельним матеріалом, то треба тимчасово герметизувати його, заповнивши щілини мастикою холодного застигання і заклеївши шви гідроізолюючою стрічкою для покрівельних покриттів.

Покриття вирівнюючого настилу

Будь-який вид настилу треба герметизувати або з допомогою бітуму, або з допомогою двох чи трьох шарів рулонного покрівельного матеріалу. Для віддзеркалення сонячного тепла дах можна вкрити спеціальною фарбою або шаром кам’яної крихти завтовшки 12 мм.

Покриття плоских дахів

Для покриття плоских дахів потрібні матеріали, що дозволяють влаштувати суцільний килим, – це, зокрема, бітумні, бітумно-полімерні та полімерні матеріали, в тому числі рулонні, а також мастики. Килим покриття повинен бути еластичним настільки, щоб витримувати температурні та механічні деформації основи покрівлі. На відміну від скатних дахів, для покриття плоских не застосовують штучні та листові матеріали.

Бітумна мастика

Бітумна мастика – водонепроникний матеріал, виготовлений із натурального або штучного бітуму. Цей матеріал володіє високим рівнем атмосферостійкості. Його розплавляють у відкритому казані і гарячим вкладають на дах. Застигнувши, він утворює водонепроникний килим. Із допомогою спеціального розгладжувача формують два шари завтовшки приблизно 18 мм на підстилці з рулонного покрівельного матеріалу, який вкриває настил. Варто зауважити, що вкладання бітуму – робота, яку належно виконати може лише кваліфікований професіонал.
Рулонні покрівельні матеріали
Рулонні матеріали, просочені бітумом, вкладають шарами, формуючи багатошарову чи складену покрівлю, склеєну холодним або гарячим бітумом. Виробники пропонують декілька видів таких матеріалів. Вибір здійснюють, зважаючи на свої фінансові можливості та необхідний рівень довговічності покрівлі.

Традиційні рулонні матеріали не настільки жорсткі, як сучасні покращені покриття з основою зі склотканини, поліефірного волокна або тканини. Інколи використовують модифікований бітум із підвищеною пластичністю. Покриття даху такими матеріалами (їх вкладають на холодну бітумну мастику) варто довірити кваліфікованим спеціалістам. Простіше використати сучасні самоклеючі матеріали, які застеляють у два шари.

Сухе покриття

Покрівлі з бутилу і EPDM (етилен-пропілен-дієнова мембрана) – це гнучкі одношарові покриття, які вкладають зверху і прибивають до шару основи з рулонного покрівельного матеріалу. Вони прості при вкладанні, утворюють міцне покриття, що не потребує спеціального догляду. Таку покрівлю виготовляють на замовлення і постачають єдиним килимом, до нижньої сторони якого приварені клапани кріплення, щоб проміжне кріплення цвяхами не порушувало цілісність покриття. Виробники пропонують різні аксесуари, в тому числі кутові секції та трубопроводні муфти для герметизації димоходних труб і вентиляційних пристроїв. Їх прикріплюють із допомогою мастикової стрічки.

Примикання і парапети

У тих місцях, де плоский дах примикає до стіни, можуть виникнути протікання. Тому покрівельне покриття зазвичай загортають вгору на стіну, формуючи бортик чи фартух, який накривають або розчином кладки, або зливом.Парапетні стіни, як правило, завершуються навісом, який своїм козирком повинен прикривати бічні поверхні стіни від дощу. У розчин під цей навіс вкладають гідроізолюючу прокладку з бітуму, свинцю або рулонного покрівельного матеріалу. Парапетна стіна, яка не перевищує 35 см, може бути оснащена бітумним фартухом, що піднімається вгору і заходить під навіс, утворюючи гідроізолюючу прокладку (ГІП). В іншому варіанті така прокладка утворюється покрівельним покриттям, піднятим вздовж стіни лише на два ряди кладки і вкладеним у неї на цьому рівні.Часто пластичну ГІП (наприклад, свинець або високоякісний покрівельний рулонний матеріал) закладають у шов кладки до покриття даху, а потім опускають, утворюючи злив над фартухом.Висока порожниста стіна потребує лоткової гідроізолюючої прокладки, щоб не допустити проникнення і стікання води всередину порожнини. Лоткову ГІП формують із допомогою підйому від внутрішньої до зовнішньої стінки на один ряд вверх.

Облицювання парапету бетоном – не зовсім задовільне рішення, адже всідання стіни може спричинити появу тріщин.

Новий водосточний лоток

Отже, порожнистій стіні, до якої примикає дах прибудови, потрібен водосточний лоток для захисту від вологи. Зазвичай його вбудовують при спорудженні стіни, але у випадку нової прибудови до дому можна, вийнявши ззовні ряд цеглин, вставити у стіну спеціальні поліпропіленові водосточні лотки.

Встановлення лотків

Технологія встановлення лотків наступна. Спершу треба вийняти три цеглини з третього ряду зверху від запланованого рівня даху. Виконати це треба з обережністю, слідкуючи, щоб уламки не потрапили всередину. Далі слід очистити цеглини порожнини, покласти смугу свинцевого зливу такої ширини, щоб вона входила всередину стіни на 50 міліметрів і щоб при загинанні вниз перекривала фартух даху на 75 міліметрів. Потім треба притиснути злив першим елементом лотка, вставивши його в один із кінців отвору. Після цього необхідно покласти в лоток дві цеглини з розчином, заповнити верх шматками шиферу і вкрити розчином. Дренажний отвір треба влаштувати біля основи шва між двома цеглинами для відведення вологи з порожнини. Окрім цього, потрібно вирізати ще дві цеглини, залишивши, таким чином, отвір, як і раніше, у три цеглини. Вирівнявши злив, слід вставити другу секцію лотка і з’єднати обидві секції спеціальною накладкою, встановивши її на краї примикання для герметизації цього з’єднання. На наступному етапі треба покласти в отвір ще дві цеглини і продовжувати у тому ж порядку, доки ширина лотка не стане достатньою для захисту нової прибудови. Варто також пам’ятати, що для встановлення останньої секції лотка достатньо вийняти в кінці лише одну цеглину. Коли розчин затвердне, треба розшити шви, щоб нова кладка відповідала старій.

Варіанти плоских дахів

Плоскі дахи влаштовують як у варіанті з горищем, так і без нього (суміщені покриття).Плоский дах із горищем, як правило, не потребує механічного очищення від снігу. Танення снігу впродовж усієї зими відбувається за рахунок тепла, отриманого дахом із приміщення, і завдяки силі вітру. Механічне очищення від снігу може знадобитися після великих снігопадів, а також, якщо поверхню даху експлуатують у цей період.Недоліком плоских дахів без горища є неможливість регулярного спостереження за вологісним станом утеплювача і герметичністю водоізолюючого килиму. Про пошкодження цього килиму стане відомо лише після появи протікань на стелі.Щоб влаштувати плоский дах із горищем, звісно, треба витратити більше коштів, ніж на дах такої ж площі без горища. У той же час дахи з горищем володіють низкою переваг, а саме:- горище, навіть невисоке, дозволяє регулярно слідкувати за герметичністю водоізолюючого килиму;- горище дає можливість слідкувати за вологісним станом теплоізоляції і за необхідності здійснювати її сушіння, наприклад, шляхом провітрювання (відкривання слухових вікон);- горище розділяє конструкцію даху, а отже, і розрахункову різницю зовнішніх і внутрішніх температур, на дві частини.Зменшення температурного перепаду повітря, розташованого з обох сторін конструкцій (горищного перекриття і надгорищного плоского даху), покращує їх експлуатаційний температурний і вологісний режими, а також сприяє збереженню їх функціональних можливостей впродовж тривалого часу.

Цікаво дізнатись

Плоскі експлуатовані дахи
Із кожним роком зростає популярність в усьому світі плоских експлуатованих дахів. Особливо актуальним є питання ефективного використання вільних площ дахів в умовах великих міст, де вартість квадратного метра землі надзвичайно висока. Експлуатовані дахи зазвичай застосовують для організації літніх кафе, садів, пішоходних зон і т. д. При цьому, через дефіцит озелененої поверхні землі влаштування садів на дахах-терасах стає важливим композиційно-просторовим елементом не лише об’ємно-планувальної, але й містобудівної структури.

Концепція створення дахів, які використовують не лише за основним призначенням, стосується котеджного і присадибного будівництва. Такі дахи – прекрасне місце для відпочинку, адже тут є можливість розташування декоративного ландшафтного озеленення. Поверхня експлуатованого даху надається для влаштування веранд, оранжерей та для інших потреб.
Різновиди експлуатованих дахівЗа функціональним призначенням вирізняють кілька видів експлуатованих дахів:- покриття з обмеженою можливістю для пересування (гравійний насип);- пішоходне покриття;- так звана зелена покрівля, чи покрівля-сад.Особливу увагу варто звернути на зелені покрівлі. За зовнішнім виглядом і призначенням зелені покрівлі можна розділити на кілька типів:- з інтенсивним озелененням (нагадують садово-паркові зони);- із незначним озелененням (відсутні дерева і високі кущі);- із трав’яним покривом (для цього достатнім є мінімальний шар грунту, однак пересування можливе лише спеціальними доріжками).Не можна оминути увагою ще одну класифікацію. Залежно від розташування теплоізоляційного шару (вище чи нижче гідроізоляційного шару) розрізняють два варіанти конструкції експлуатованої покрівлі: традиційний та інверсійний.Найвразливішим місцем традиційного покрівельного покриття є верхній гідроізоляційний шар, чутливий до впливу несприятливих факторів, таких як ультрафіолетове випромінювання, перепади температур тощо.

Принцип, використаний в інверсійній покрівлі, полягає у захисті гідроізоляційного шару від несприятливої теплової та механічної дії шаром утеплювача, що лежить над гідроізоляцією. При використанні такого конструкційного рішення покрівлі гідроізоляційний шар незалежно від пори року перебуватиме в умовах практично стабільної температури, наближеної до температури всередині споруди. Конденсат фактично не утворюватиметься, тому можна відмовитися від виконання робіт із пароізоляції покрівлі.

Теплоізоляція експлуатованих дахів

Влаштування експлуатованої покрівлі – складна інженерна задача, що потребує під час вирішення неухильного дотримання низки вимог, висунутих до сучасних високотехнологічних покрівельних покриттів, а також дотримання норм із гідро-, паро- і теплоізоляції.У покрівлях, що підлягають експлуатації, як і у покрівлях загалом, теплоізоляційний шар повинен відповідати вимогам, висунутим до огороджувальних конструкцій. Водночас зазначимо, що дуже високі вимоги висунуті до використовуваних теплоізоляційних матеріалів.Наведемо перелік вимог, яким мають відповідати сучасні теплоізоляційні матеріали, застосовані у конструкції інверсійних покрівель:- висока теплоізоляційна стійкість (низька теплопровідність);- мінімальне водопоглинання;- низький рівень займистості;- висока міцність на стискання;- незмінність геометричних розмірів;- простота роботи з матеріалом.Необхідність використання матеріалів із підвищеною вологостійкістю і низьким водопоглинанням викликана передусім тим, що проникнення у структуру утеплювача пари води, багаторазові цикли замерзання-розмерзання у підсумку призводять до втрати теплоізоляційних властивостей чи навіть до руйнування матеріалу. Ремонт покрівлі потребуватиме значних коштів і спричинить численні незручності. Тому для влаштування експлуатованого даху потрібні такі технічні рішення і матеріали, що забезпечують максимально можливий термін функціонування покрівлі без ремонту (25 років і більше).Вказаним вище вимогам цілком відповідають екструдовані пінополістироли вітчизняного і закордонного виробництва. Використання таких матеріалів забезпечує зниження енерговитрат, підвищення комфортності, зменшення несприятливого впливу на навколишнє середовище, захист будівельних конструкцій від руйнувань, викликаних перепадами температури.Варто також зазначити, що при влаштуванні зеленої покрівлі необхідно створити систему поливання і систему видалення надлишкової вологи (дренажну систему). Вимога одночасної наявності цих двох систем викликана необхідністю постійно, незалежно від зовнішніх кліматичних (погодних) умов, підтримувати незмінний рівень вологості грунту.Система водовідведення повинна забезпечувати формування, збір і видалення потоків, утворених дощовими опадами, таненням снігу, а також води, якою поливають рослини. При цьому треба враховувати площу експлуатованої поверхні, існуючі нахили поверхні, наявність рослинності, тип грунту та інші фактори